21 листопада 2013 року в Україні почалась чергова революція... Кривава Революція Гідності, яка переросла в війну на східних кордонах, що триває й досі...

Мирний протест кількасот сотень людей в листопаді, вже в січні переріс у всеукраїнське повстання проти мєнтівського свавілля, диктаторських законів, злочинної влади. Активісти УНСО були в авангарді подій від першого дня і під час мирного протесту, і коли ситуація різко загострилась. УНСОвці захищали студентів під час розгону силовиками мітингу протесту 30 листопада, пізніше становили найбільш  бойову частину Майдану.

 

Ми були у вирі подій та на перших барикадах, багато хто з наших тоді отримав поранення. Вороги української нації доклали всіх можливих і неможливих зусиль, щоб максимально послабити організацію. 22 січня в бою на вул. Грушевського був вбитий снайпером Михайло Жизнєвський «Локі», один з найактивніших  УНСОвців. Він став першим Героєм Небесної Сотні.

 

Після цих подій, за участі активістів УНСО, були сформовані групи швидкого реагування, які спланували і взяли штурмом з 22 по 25 січня державні адміністрації в західних і центральних областях України для повалення діючого на той час злочинного правлячого режиму.  20 лютого 2014 року під час боїв на Майдані загинули ще двоє бійців УНСО. 17 березня спецслужбами РФ був викрадений один з керівників організації Микола Карпюк, доля якого й досі залишається невідомою. 24 березня  у  Рівному  невідомими  був  вбитий   Олександр   Музичко   «Сашко Білий»,   один  з   лідерів  УНСО.

Для кожного з нас ті дні стали одними з найдраматичніших та найважливіших події за останні 25 років. Але вони не закінчились на Майдані, адже коли події переросли у війну на сході, наші добровольці одразу вступили до лав добровольчих батальйонів, згодом приєднались ДО ЗСУ, і по сьогодні виконують свій обов'язок перед державою та нацією на бойових позиціях.