Андрій Миронюк "Сет"

Андрій Миронюк "Сет"

39 років. Член УНСО. Служив в 81-ій десантно-штурмовій бригаді
м. Маріуполь
Героїчно загинув 20 січня 2015 р., захищаючи Донецький аеропорт
"Серед "кіборгів", які захищали донецький аеропорт, був маріуполець, Андрій Миронюк, позивний "Сет". Він трагічно загинув 20 січня, захищаючи Донецький аеропорт, від кулі, що потрапила в кровоносну судину та крововтрати. Служив маріуполець в 81-ій десантно-штурмовій бригади 3-ї окремої розвідроти.
Більше 50 людей з національною символікою зустрічали загиблого героя. Присутні скандували "Герої НЕ вмирають!" і "Слава, слава!" Загиблого вшанували хвилиною мовчання.
Були присутні представники волонтерської організації "Новий Маріуполь" і Самооборони міста.
Всередину похоронного будинку попрощатися з Андрієм Миронюком пустили тільки військовослужбовців. Поховання маріупольського "кіборга" відбулись у вівторок.

"Пам’яті кіборга

Взагалі, життя Андрія Миронюка могло бути сюжетом для пригодницького роману. Бо ще в юнацькі роки кіборга (а вони припали на початок незалежності України), він пройшов не одну війну у складі УНСО. Бойові події тих років з участю унсовців давно перейшли до складу легендарних, на основі яких у патріотично налаштованих країнах вчать молодь. Пережите Миронюком вилилося на сторінки книжки «Кавказ.ua» (Українські добровольці в Чечні, 2004). Власне, завдяки їй, його ім’я стало відоме в країні. Втім, про своє юнацьке минуле Сет не розповсюджувався навіть серед рідних. Життя у цьому навчило.
Останніми роками друг Сет жив у Маріуполі, працював, поки не настала пора знову взяти до рук зброю, щоб захищати вже свій край, свою родину. На жаль, Андрію довелося віддати своє земне життя за близьких, поповнивши чин героїв Небесної тисячі."
Вадим Джувага

"Знову важкий день.
Проводжали в останню путь нашого земляка, кіборга Сета. В морозний робочий день мало було надії, що багато людей прийде попрощатися із героєм.
Прийшли.
Маріуполь знову здивував, хай і привід для цього зовсім не радісний. Декілька сотень містян прийшли із квітами, свічками, прапорами - відстояли і службу в храмі, і прощання в похоронному домі, і на цвинтарі - до кінця.
Ніколи не чув надгробних промов. Думав, так буває тільки в американських серіалах, - і взагалі вважав це блюзнірством. Але сьогодні говорили багато. Говорили побратими Сета, говорили його друзі по мирному життю, говорили зовсім не знайомі люди, які просто прийшли віддати йому шану. І це було природно. Правильно. Красиво.
А коли стемніло, провели акцію на його пам'ять. "Сет. Герої не вмирають". Хотілося б, щоб це було правдою. І щоразу важко усвідомлювати, що загинув іще один герой.
Але - ми пам'ятаємо. І пам'ятатиме Маріуполь - завжди. Кожного, хто поклав життя за нашу свободу, і кожного, хто ці життя відбирав.
І кожному воздасться." Зі сторінки в соціальній мережі  І.Сінепалова (опубліковано 27.01.15)