
Ущаповський Володимир Олегович "Шкіпер"
З сумом та болем повідомляємо про передчасний відхід у вічність нашого побратима-унсовця Володимира Ущаповського "Шкіпера".
Володимир помер 12 січня 2015 р. від тривалої та виснажливої хвороби, мужньо витримавши кілька операцій, болісних лікувальних процедур та до останнього моменту зберігаючи твердість духу та віру в краще.
Тривалий час Володимир очолював Одеський осередок УНА-УНСО, був головним редактором опозиційної газети «Вільна Одеса».
Кілька спогадів про Володимира від його друзів:
Пам"ятаю 2010 рік. Всеукраїнський вишкіл старшин і підстаршин УНСО. Легенди Організації, що пройшли війни Кавказу та інші збройні конфлікти ближнього і не дуже зарубіжжя, передавали здобутий ними бойовий досвід нам - продовжувачам лицарської традиції Ордену Хреста (прим. - УНСО). Друг Шкіпер, пан Валерій Бобрович, Валєра Воронов, друг Пальчик, славної пам'яті Руслан Зайченко, майор Макс, Тополя вчили нас цінувати унсовське товариство, берегти побратимів та любити війну, адже, як тоді було складно зрозуміти, тільки щиро полюбивши її ми зможемо перемогти. "Моє кохання давно є одна війна!"- співається в Марші УНСО і, коли ми починаємо ставитися до неї відповідно, вона стає нашим природнім середовищем існування. Вже в АТО мені вдалося переконатися у вірності того, чого нас вчили ветерани Організації, коли серед багатьох бійців у своєму чи інших військових підрозділах зустрічаєшся поглядом з унсовцем. Дивним чином ми якось інтуітивно впізнаємо один одного, виділяємо в масі вояків, як діти радіємо зустрічі, радіємо тому, що ми є. УНСО є!!! Продовжуємо нашу боротьбу на зло ворогам та в славну пам'ять побратимів, що навік покинули нас.
Згадую кумедний випадок з того ж таки літнього вишколу. Всі ми були в камуфляжах розкрасу типу "дубок", "вудланд", "британка" чи "флєктарн" - одним стовом малюнок амьоби. Тільки майор Макс зі Шкіпером в ізраїльській оливі. Володя був носив панаму, яка на його невелику голову більше була схожа на самбреро та досить гламурно пов'язану на шиї в піонерський манер хустину. На питання когось із хлопців щодо походження мундиру Макс підсіпнув товариша: "Шкипер, как тебе форма?" Той, розпливаючись у посмішці: "Таки, кошерно! Нам, одесситам в самый раз".
Тоді, не зважаючи на свою хворобу, він був по-справжньому щасливим, бо знаходився серед побратимів - побратимів з Організації, яку щиро любив. Це і був його найцінніший урок, який мені запам'ятався.
" Ти живий, бо ми загинули - і значить ти живеш замість нас! "© Екзистант
Ми пам'ятаємо... Спи спокійно, друже!"
"Володимир Олегович Ущаповський (Шкіпер) з 1992 року й до загину перебував у лавах УНСО. Офіцер-артилерист морської піхоти. У 1993 був інструктором загонів «Мхедріоні». Професійним керівництвом артилерійськими розрахунками перешкодив кацапським окупантам замкнути Кодорську ущелину й вийти грузинським біженцям з Абхазії. Все життя присвятив громадсько-політичній діяльності. У складі ГО «Свободная Одесса» протистояв російсько-фашистським посіпакам Маркова-«Марадони».
Працював журналістом кримінальної хроніки. Один із небагатьох, хто застерігав про російську інтервенцію й написав чимало аналітичних статей на військову тематику, як протистояти кацапським агресорам.
Учасник та організатор багаточисельних патріотичних заходів в Одесі та Києві. Царство Небесне та вічна пам`ять…"
Текст та фото зі сторінки в соціальній мережі Kostjantyn Zacarnyj.

ВЛАДИМИР УЩАПОВСКИЙ!
УМЕР МОЙ ДРУГ!
ЖУРНАЛИСТ!
ПРАВОЗАЩИТНИК!
ВОИН! ЧЛЕН УНСО И БРАТСТВА.
Он брал в руки оружие и участвовал во многих вооруженных конфликтах в горячих точках мира.
Показывал пример мужества и отверженности в отстаивании правды!
Болезнь его не покорила. Несколько лет он боролся за жизнь и он победил. Никто его не видел угнетенным и никто не догадывался, что Владимир тяжело болен. Последние его слова: "... постоянно болит.... спать не могу. Приходится ждать конца." Превозмогая боль Владимир участвовал в акциях у Дюка, в шествиях и манифестациях. Он погиб с фотоаппаратом и пером в руке!
Вечная Слава Герою!
Земля тебе пухом!"
А я як френда знала, а те, що він і є легендарний Шкіпер, було для мене новиною. От... А потім сказали, що він захворів безнадійно. То раділа кожному його коментарю або лайку. Завжди така надія є, що а раптом лікарі помилились." Текст та фото зі сторінки Тетяни Близнюк.
Деякі публікації В. Ущаповського:

2) "Придністров'я очима українця"
14 січня 2015 р., нашого побратима Володимира було поховано на 2-ому Християнському цвинтарі, Люфтдорська дорога, в м.Одеса.
Вічна пам'ять мужньому воїну, незламному захиснику України та надійному другу!
- 2738 переглядів