18 липня 1995. Розповідає учасник тих подій, а нині командир куреню УНСО Ольжич

18 липня 1995. Розповідає учасник тих подій, а нині командир куреню УНСО Ольжич

Середа, 18 липня 2018, 18:30

Молебень біля могили патріарха Володимира

- Друже «Ольжич», сьогодні сумний, а в дечому трагічний день в історії українського духовенства та українського Народу. Саме цього дня, в Соборі святої Софії мало б бути поховано Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира (Романюка). Та не так сталося, як гадалося…

- Так, минає 23 років від першої за часів Незалежності масової розправи спецпідрозділів міліції над безборонними людьми. Це сталося 18 липня 1995 року на Софійському майдані у Києві під час похорону патріарха Української Православної Церкви Київського патріархату Володимира (1925–1995). Цей день тоді назвали "Чорним вівторком". "Чорний вівторок" став першою "ластівкою", своєрідною репетицією кривавих розправ 2001, 2013, 2014 років, які донині не розслідувані, а винні не покарані...

Якщо б тоді провели розслідування і покарали беркутню не було б багато чого негативного,.. і побиття студентів в тому переліку в листопаді 2013 року, і подій які вони за собою потягнули. А ще, за словами Євгена Марчука, 17 липня Леонід Кучма в присутності Марчука та одного з керівників парламенту дав команду не допустити похорону Патріарху на території Собору святої Софії, оскільки на той час Адміністрація Президента перебувала у тісному контакті з УПЦ МП. Якщо б тоді за свої вчинки відповів Кучма, то можливо був би живий і Гія Гонгадзе.

- Друже «Ольжич», давай повернемось до 18 липня 1995 року. Адже ти був безпосереднім учасником цих подій. З чого все починалось і чи було відчуття трагедії, адже похорон Святішого Патріарха Володимира був трагічним.

- На мою думку не був цей похорон трагічний. Патріарх Володимир походив із Галичини. Був залучений до націоналістичного підпілля, і за це був засуджений військовим трибуналом НКВД Станіславської області до 20 років позбавлення волі у виправних таборах за приналежність до підпільної мережі ОУН. У сімдесятих роках його знову заарештували і засудили до 7 років позбавлення волі і 3 років заслання. Покарання відбував разом з іншими дисидентами у таборах Мордовії, а заслання – в Якутії.

Патріарх Володимир виступав з численними проповідями й статтями на богословські, патріотичні й державницькі теми, займався розбудовою богословської освіти УПЦ КП. Був також духівником УНА-УНСО. Він жив духовним повноцінним життям патріота і навіть своєю смертю зробив більше для Української Церкви як дехто за життя. 

- Патріарх УПЦ Київського Патріархату Філарет, а тоді заступник Патріарха Володимира каже: що це дійсно була завчасно підготована провокація, метою якої було покінчити із молодим Київським Патріархатом. Логіка була така: поховати Патріарха Володимира необхідно на світському кладовищі, як світську людину, і тим самим викреслити його як Патріарха з історії, а разом з ним і всю нашу Церкву. Це планувалося десь у темних закутках вищих ешелонів влади і, впевнений, не без допомоги з-за кордону тобто Росії.

- Така шанована всіма людина знає, що каже. Це був елемент релігійної війни. Хоча справжня релігійна війна попереду. Вона почнеться після отримання томосу від Вселенського патріарха на автокефалію для православних України. Для Московії, це не тільки релігійне питання, а й питання політичного виживання. Московський патріарх спробував приміряти на себе роль «збирача земель» задовго до того, як це вирішив зробити  Путін. Майже всюди кордони самостійних церков збігаються з межами самостійних держав! Майже всюди – але тільки не в колишньому Радянському Союзі! РПЦ не хоче йти не тільки з України, а й з Білорусі, Молдови, країн Балтії. Можеш запитати – а чому так?

Причина одна, це їхня надія на те, що «стара держава, союз чи імперія» незабаром відновиться. Якщо не за допомогою духу, так за допомогою зброї. І навіщо тоді надавати церковну самостійність її потенційним частинам? Навпаки, потрібно зберігати єдину церковну організацію як фундамент для реставрації імперій. Потрібно використовувати молитву і віру як політичну зброю.

- Друже «Ольжич», давай все ж таки повернемось до 18 липня до похорону.

- Що до нього повертатися. Відбулась перша масова розправи спецпідрозділів міліції над безборонними людьми. Як я вже казав, якщо б тоді провели розслідування і покарали винних не було б багато подій які вони за собою потягнули. Про все, що відбувалось підчас похорону написано багато статей, кілька книжок і знято декілька документальних фільмів. УНА-УНСО навіть ініціювало громадське обговорення, аби «Чорний вівторок» став днем Українського духовенства, замученого окупаційними режимами. Краще вернутись до того, що відбувається сьогодні.

А сьогодні на Софійському майдані у Києві о 18.0 відбудеться молебень біля могили патріарха Володимира, і Святійший Філарет Патріарх Київський і всієї Руси-України відзначить медаллю  «За жертовність та любов до України» учасників цих подій УНСОвців, волонтерів АТО та активістів   Майдану, котрі  ризикуючи  власним  життям  і свободою, боролись за утвердження Помісної Української Православної Церкви та гідно відстоюють цілісність, свободу  та незалежність України. На жаль кількох із них нагородять посмертно, це Лупиніс Анатолій Іванович, Музичко Олександр Іванович, Зайченко Руслан Петрович, Соловей Володимир Георгійович, Срібний Руслан Богданович, Авраменко Валерій. Також Шевченко Віталій – пропав безвісти в районі бойових дій. І головне за кого треба згадувати кожного дня як мінімум - це Карпюк Микола Андронович, який вже четвертий рік в російському полоні.

У травні 2016 року суд у Грозному (Чечня) засудив українців Станіслава Клиха і Миколу Карпюка, які нібито брали участь у Першій чеченській війні у 1994–1995 роках на боці чеченських повстанців, до 20 і 22,5 років позбавлення волі відповідно. Обидва українці всі обвинувачення категорично заперечують. За їхніми словами, вони ніколи не були в Чечні і не брали участі у бойових діях. У грудні 2017 року Росія відмовила у переданні Україні Клиха і Карпюка.

8 липня, на Майдані Незалежності у Києві провели акцію на підтримку Сенцова. Учасники акції також вимагали звільнення політв'язня Миколи Карпюка. Учасники акції, яка відбулася десять днів тому в Києві, пішли до посольства Німеччини і закликали канцлера ФРН Ангелу Меркель звернутися до президента РФ Володимира Путіна з вимогою звільнити політв'язнів.

- Друже «Ольжич», ми сьогодні згадали багато тем які хотілось би розкрити глибше, це і похорон Святішого Патріарха Володимира. Який потім назвали "Чорним вівторком". І Гонгадзе. Це і отримання томосу від Вселенського патріарха на автокефалію для православних України, та можливими релігійними конфліктами. А також політв'язня Миколу Карпюка. Також завтра двадцять пята річниця бою під Шромою…

- Так завтра двадцять пята річниця бою під Шромою. Основні заходи пройдуть у 

Львові. Це ті дати які ми памятаємо і згадуємо. А ще треба згадати СЕТА 13-того липня йому б виповнилося 43 роки. УНСОвець, ветеран-доброволець, приймав участь в усіх згаданих подіях, в складі 81-ої оаембр воював у ДАПі де і загинув 19 січня 2015 р. 

Але головне за кого треба згадувати кожного дня  - це Микола Карпюк. У влади РФ немає людяності, тому навряд чи нам вдасться до них достукатися, але якщо закликати міжнародну спільноту, то може бути результат.

 

Розмову вів Ігор Крочак, учасник російсько-української війни, військовий історик і ветеран УНСО
«Слава нації — смерть ворогам!»