УНСО в Криму, 1992 р.

Поїздка на Південь

Передумови

Найбільш гостро проблема сепаратизму проявилася в Криму. У цей час на території півострова перебували військові формування Росії — більша частина Чорноморського флоту і 126-а дивізія берегової охорони, які підпорядковувались владі у Москві. Адмірал Касатонов, що очолював російський флот, різко реагував на всякі проукраїнські вчинки солдатів, зокрема оголошував зрадниками, цькував і виганяв з флоту офіцерів, які складали присягу на вірність Україні. (На початку квітня 1992 року офіцери штабу військово-морської бази в Новоозерному склали присягу на вірність українській державі, у відповідь на що Касатонов наказав заблокувати базу бронетанковою технікою з суші і бойовими кораблями з моря.

Накази Президента України Кравчука, постанови Верховної Ради у Криму не виконувались. Над офіційними установами Криму майоріли прапори СРСР; відкрито діяли напіввійськові організації типу «азово-чорноморського козацтва» або «військово-патріотичних клубів». «Козаки» неодноразово звертались до офіцерів 126-ї дивізії з проханням отримання зброї. Були випадки побиття активістів місцевих українських організацій прихильниками «незалежності» Криму; здійснювалась наруга над державними українськими символами.

У відповідь на це провід #УНСО прийняв рішення провести демонстрацію сили з метою підняття українського духу. Було заплановано проведення хресних ходів і молебнів за загиблими українцями в Одесі, Херсоні та Севастополі. В акції погодилися взяти участь священики УАПЦ та київський хор «Гомін». Для охорони священиків і хористів було мобілізовано загони УНСО з різних регіонів України кількістю 500 осіб.

Організована наприкінці лютого 1992 року поїздка в колах унсовців отримала назву «Поїзд дружби», для неї було замовлено пасажирський поїзд, оплачений «друзями організації». Першим пунктом проведення акції стала Одеса. Втім замість запланованої зупинки потягу біля головного вокзалу його подали на приміську станцію «Куяльник». Аби змусити місцеву владу виділити автобуси для своїх активістів, унсовці перекрили дорогу.

Одеса і Херсон
Після прибуття до Одеси на Привокзальній площі було проведено молебень. Згодом колона хресною ходою рушила на Дерібасівську. Дорогою керівники організації зайшли до місцевої прокуратури, де провели бесіду з заступником прокурора Одеси щодо обшуків, проведених міліцією в помешканнях шести членів місцевої УНА-УНСО. Крім нього в прокуратурі нікого більше не було.

Згодом було проведено ще один молебень за загиблими воїнами УНР і мітинг на Дерібасівській.

29 лютого потяг прибув до Херсона. Відбулася хресна хода до центру міста, де було проведено урочистий молебень і мітинг під гаслом: «Київ проти Москви». Того ж дня стало відомо, що адмірал Касатонов, посилаючись на те, що Севастополь закрите місто, пообіцяв не пропустити туди «екстремістів-бандерівців».

Крим
1 березня 1992 року о 7 год. 10 хв. потяг прибув на станцію Верхньосадова, де його було зупинено, оскільки матроський патруль не давав дозволу для в'їзду в «закриту зону», вимагаючи перепустки. У відповідь унсовці заблокували залізницю. Блокування відбувалося під супровід патріотичних пісень у виконанні хору «Гомін». Тригодинний концерт змушені були вислуховувати пасажири приміських потягів, знервовані неспроможністю потрапити до Севастополя. Зрештою місцева влада дозволила пустити поїзд до станції Інкерман, мотивуючи тим, що станція Севастополь, через порушення графіку руху, прийняти поїзд не може. Від Інкерману до Графського причалу, що міститься в самому центрі Севастополя, всіх «пасажирів» потягу доставили двома катерами, на щоглах яких унсовці вивісили прапори України і УНСО.

Від Графського причалу колона організовано вирушила до місця проведення запланованого заходу. Російські війська заблокували центральні вулиці Севастополя в радіусі одного кілометра з метою недопущення до паломників представників місцевих українських організацій. Через кордони військових проник (ймовірно, його пропустили) натовп прихильників відокремлення Криму з російськими триколірними прапорами. Вони намагалися зірвати молебень, проте сутички не відбулося. Священики провели молебень на місці загибелі українських моряків від рук більшовиків. Після цього відбувся короткий мітинг, по закінченню якого всі повернулись до причалу, де повантажились на катери.

На зворотному шляху, на вокзальному пероні в Сімферополі відбувся коротенький мітинг для учасників «кримського походу», на якому їм було висловлено подяку з боку керівництва УНА-УНСО та священиків УАПЦ.

Успішно організована поїздка на південь України зробила УНА-УНСО відомою, зокрема й за межами України. Демократичні організації України засудили «Поїзд дружби». Зокрема депутат від НРУ Поровський чинив тиск на представників церкви, погрозами намагаючись відмовити єпископа УАПЦ Володимира Романюка від участі у поїздці.

1-2 травня 1992 року в Сімферополі відбувся форум українців Криму, в якому взяли участь 50 членів УНСО.

Інфоцентр УНСО