«Чеченська справа» Карпюка та Клиха: символічна розправа Кремля над УНСО?
Вівторок, 8 вересня 2015, 10:15
Минулого тижня Слідчий комітет Росії офіційно повідомив про завершення розслідування і затвердження обвинувального висновку в справі Миколи Карпюка та Станіслава Клиха, двох громадян України, які були затримані в Росії, відповідно, в березні та серпні минулого року.
З усіх історій українських в’язнів ця, мабуть, найдраматичніша: по-перше, йдеться про події давно минулих днів, а саме Чеченські війни 1994-1995 та 2000 років (відповідно, судовий розгляд відбуватиметься в Грозному). По-друге, доступ до Миколи Карпюка досі не отримав жоден адвокат, який діяв від імені родини. І до Карпюка, і до Клиха не потрапив також жоден український консул, хоча спроб було немало, повідомляє "Радіо Свобода"
По-третє, самі історії арешту цих людей дуже складні та неоднозначні, вони вимагають окремого розслідування. Якщо у випадку зі Станіславом Клихом свою ще нез’ясовану до кінця роль зіграла любовна лінія, то у справі Миколи Карпюка, як підозрюють його рідні, мало місце викрадення та вивезення одного з лідерів УНСО та «Правого сектору» на російський кордон, прямо до рук ФСБ. Відповідь на запитання, хто саме вивозив та з яких мотивів, може справити ефект землетрусу в українських націоналістичних колах. Наразі справа щодо зникнення Карпюка розслідується одним із райвідділів Києва, але – безрезультатно. Хоча цей фрагмент історії не менш важливий за подальші події вже на території Росії.
Що ж до мотивів Кремля, то вони видаються відносно зрозумілими та прозорими. Виглядає так, що цією справою в Москві вирішили покарати всіх УНСОвців, які брали участь у тепер уже «заморожених» конфліктах на пострадянському просторі, а заразом влаштувати публічну показову розправу над УНА-УНСО, яка, як відомо, віднедавна заборонена в Росії (так само як «Правий сектор»). Якщо справа Сенцова – це сигнал про те, що сядуть всі, хто не «Кримнаш», то «чеченська справа», вочевидь, має на меті покарати українські націоналістичні організації – ті, до кого російські силовики змогли дотягтися.
Адвокату Марині Дубровіній дивом вдалося вскочити у справу через 10 місяців після арешту Станіслава Клиха. До моменту зустрічі з адвокатом Станіслав уже встиг посидіти в цілій низці кавказьких СІЗО. Застала його адвокат у П'ятигорську.
Перш ніж ви почнете читати інтерв’ю з Мариною, зверніть увагу на те, що обидві родини потребують фінансової, а не лише моральної, підтримки. Дивно, але українська держава не має ресурсів на юридичний захист українців за кордоном. Усі кошти українським волонтерським ініціативам доводиться збирати по світах. Водночас, юридичні послуги російських адвокатів у таких справах та в такій локації як Грозний коштують недешево.– Марино, минулого тижня Слідчий комітет Росії повідомив про завершення розслідування і затвердження обвинувального висновку стосовно Миколи Карпюка і Вашого підзахисного Станіслава Клиха. Коли, за Вашими прогнозами, може початися розгляд справи по суті?
– За моїми прогнозами, підготовчі засідання можуть розпочатися орієнтовно 15-20 вересня (вже стало відомо, що підготовче засідання відбудеться 15 вересня – ред.) Справа в тому, що Миколі Карпюку запобіжний захід продовжили тільки до 21 вересня, моєму підзахисному Станіславу Клиху – до 21 жовтня. Карпюка, нагадаю, заарештували в березні минулого року, і якраз зараз термін, відведений КПК РФ на розслідування, завершується. Щоб продовжити його утримання під вартою, має відбутися попереднє слухання. Водночас, враховуючи те, що з Карпюком досить багато неясності, можливі несподіванки. Але навіть у разі їх виникнення, слід очікувати початку суду не пізніше, ніж у перших числах жовтня.
– Який саме суд розглядатиме справу?
– За інформацією слідства, по першій інстанції справу розглядатиме Верховний суд Чеченської республіки, тобто судовий розгляд буде проходити в Грозному.
– Вам вдалося потрапити до Станіслава у червні, через 10 місяців після його арешту і обрання йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. З досвіду інших українських в'язнів ми знаємо, що до цієї категорії в'язнів застосовуються досить жорстокі тортури. Який стан здоров'я Станіслава? Чи застосовуються тортури до нього, а якщо так – то що саме з нього намагаються «вибити»?
– Тортури застосовувалися відразу після арешту, тобто із серпня 2014 року протягом орієнтовно 2 місяців. Тортури, звісно, були дуже жорстокими, і найрізноманітнішими – підвішування, застосування електричного струму, позбавлення їжі та води, застосування психотропних препаратів... Не описуватиму всього цього докладно. Скажу тільки, що Станіслав за 10 місяців втратив більше 15 кілограмів ваги, у нього розвинулася залізодефіцитна анемія. Загалом, його здоров'я вимагає уваги, лікування, вітамінів, нормального харчування. Попри це, судово-медична експертиза, проведена на початку літа, дійшла висновку, що проводити судові засідання можна.
– А як щодо психологічного стану?
– Він готовий боротися. Він не визнає своєї провини. Каже, що жодного стосунку до інкримінованих йому діянь не має. Станіслав – людина, яка ніколи не тримала в руках зброї, навіть в армії він не служив. Він навчався в Київському університеті імені Шевченка, де проходив навчання на військовій кафедрі. І це дуже прикметний факт. Адже, коли під час допиту він не зміг назвати калібр автомата Калашникова, яким він нібито розстрілював російських військовослужбовців (існує кілька моделей АК різного калібру – ред.), його били рівно доти, доки він не вивчив калібр, який йому «призначили», і не озвучив його. Відповідно, в обвинувальному висновку чітко названий саме цей калібр автомата.
– Чи подавав Ваш підзахисний заяву про застосування тортур?
– Так, нещодавно Станіслав подав відповідну заяву. Але, за російськими законами, фактами, пов'язаними з незаконними методами ведення слідства під час попереднього розслідування, займається інший слідчий. наразі перевірка за заявою Станіслава ще не завершена. Але його вже допитали в моїй присутності, і ми дали досить докладний опис всього, що відбувалося. Була призначена також судмедекспертиза, але результатів її поки немає.
Маю сказати, що, найімовірніше, щодо осіб, які застосовували тортури до Станіслава, кримінальну справу порушено не буде. Хоча б тому, що мій підзахисний не може цих осіб назвати. Вони вивозили його із СІЗО з мішком на голові. Звісно, ніхто з них не представлявся.
– Ідеться про співробітників ФСБ чи інших силових відомств?
– Складно сказати. Це точно були не самі слідчі. Як правило, побиттям і тортурами займаються оперативні співробітники, а хто саме – нам не відомо. Можу тільки сказати, що тортури відбувалися під час утримування Станіслава в ІТТ (ізолятор тимчасового тримання – ред.) у місті Зеленокумську та в СІЗО у місті Владикавказі.
– Давайте трохи поговоримо про саму справу. Родичі Станіслава стверджують, що в Чечні він не тільки не воював, але й ніколи не був просто фізично. На чому ж у такому разі будується обвинувачення Слідчого комітету?
– В основному, всі звинувачення будуються на свідченнях громадянина України Малофєєва Олександра Валерійовича. Ми його не бачили, хоча клопотали про проведення очної ставки, в чому слідство нам відмовило. Ця людина нібито брала участь у боях у Чечні в 1994-1995 роках, а також в 2000-му. Його участь було встановлено шляхом розкадровки відеозаписів, що містяться в інтернеті. Ідеться про відео «Виктор Мычко в плену» (де з громадян України був ідентифікований Малофєєв) і «60 часов Майкопской бригады». На підставі розкадровки була проведена портретна експертиза, яка встановила, що Малофєєв брав участь у цих боях. Саме він і «упізнав» і Клиха, і Карпюка.
– Хто такий Малофєєв?
– Судячи з матеріалів справи, після участі в чеченських подіях ця людина переїхала до Криму, де 2003 року він скоїв злочин (розбій або щось подібне) і відбув покарання. Після 2005 року він переїхав до своєї мами в Новосибірську область, громадянство при цьому не змінював. Там у 2008 році він здійснив ще два злочини, в 2009-му відносно нього було винесено два вироки, і він отримав покарання у вигляді 23 років позбавлення волі. Малофєєва відправили відбувати покарання в Свердловську колонію.
Необхідно відзначити, що його тіло вкрите татуюваннями УНА-УНСО, якимись свастиками і т. д. Наприкінці 2013 року оперативні співробітники колонії починають його «розробляти» і отримують від нього свідчення. Невідомо, чи застосовувалися при цьому до нього незаконні методи дізнання. Не факт, адже в його випадку є інші важелі. Справа в тому, що Малофєєв страждає на ВІЛ-інфекцію і потребує антиретровірусної терапії. Окрім того, в нього виявлені гепатит B, гепатит C і туберкульоз. Також у нього була встановлена досить серйозна опіумна залежність. Усе це вимагає серйозного лікування і застосування АРВТ-терапії, тому, аби отримати необхідні свідчення, цю людину можна було просто позбавити ліків.
У початковому списку людей, яких він написав на папері від руки як своїх «поплічників по банді», – люди абсолютно невідомі, це близько 15-20 прізвищ. Але цей список зацікавив оперативних співробітників. І далі Малофєєв «упізнав» і Карпюка, і Клиха. Дії, які інкримінуються їм обом, – відомі виключно зі слів Малофєєва.
– Оскільки застосовуються тортури, чи є в справі інформація про те, що Карпюк і Клих обмовили себе або один одного – як це відбувалося з деякими фігурантами «кримської справи»?
– Так. Тортури застосовувалися рівно доти, доки не були отримані свідчення. Спершу Станіслав постійно відмовлявся від свідчень, посилаючись на статтю 51 Конституції РФ. Але тиск наростав, тортури застосовувалися у випадках, якщо він відмовлявся говорити або говорив не те, що потрібно. Я впевнена, що з Карпюком було те саме, тому що він обмовив і себе, і Клиха. Хоча його свідчення достатньо розмиті, мовляв, так, я його бачив, і це все.
– Чи володієте Ви на сьогоднішній день матеріалами, які доводять невинуватість Вашого підзахисного?
– Я б не хотіла до суду детально про це говорити, але матеріали, які я отримала, свідчать про те, що під час інкримінованих Станіславу подій він перебував у зовсім іншому місці.
– Скільки томів у справі? Які свідки фігурують у матеріалах?
– У справі близько 35 томів, плюс два томи обвинувального висновку на 600 сторінок. Скільки саме свідків, поки сказати не можу, але, окрім Малофєєва, є ще людина, яка сиділа з Клихом в камері, коли його тільки-тільки привезли в Єсентуки. Під час допиту він повідомив слідству: мовляв, ви знаєте, Клих відмовився давати свідчення вам, а мені, як матері рідній, розповів, як усе було насправді. З його слів слідство, в тому числі, висувало звинувачення Станіславу.
– У справі ще одного українського в'язня, Сергія Литвинова, ми стикнулися з тим, що не існує ні трупів людей, яких нібито вбивав обвинувачений, ні самих цих людей не існує, немає свідків, навіть адреси «каральних акцій» вигадані. У цій справі, наскільки я розумію, йдеться про реальних військовослужбовців, загиблих і постраждалих під час Чеченських воєн.
– Серед потерпілих у нас орієнтовно 20 загиблих (і в матеріалах справи присутні свідоцтва про їх смерть, воєнні квитки), а також близько 15 поранених. Серед них – Віктор Мичко, згаданий вище герой відео, але важливо відзначити, що він упізнав тільки Олександра Музичка. Є свідчення ще одного військового, а також досить дивні свідчення людини, яка нібито збиралася брати участь у конфлікті на боці бойовиків у 1994-1995 роках, але потім нібито схаменулася і повернулася до себе в село.
– Який термін ув’язнення може загрожувати і Клиху, і Карпюку?
– Від 15 років до довічного. Правда, Станіславу прокурор може запросити менше, через те, що, за версією Слідчого комітету, він був учасником, а не керівником «банди».
– Яка ймовірність того, що судові засідання зроблять закритими?
– За російськими законами, існує низка обставин, посилаючись на які суд можуть закрити. Вони тут не присутні. На мій погляд, закрити суд у цьому випадку досить складно, хоча «несподіванки» не виключені.
– Навіщо, як вам здається, Кремлю потрібна ця справа? Наприклад, «справа Сенцова», очевидно, про те, що «Кримнаш», а якщо ви думаєте інакше – отримаєте 20 років. Справа Литвинова – про «фашистську хунту», яка «здійснює військові злочини». А ця справа про що? І чому саме Станіслав? Користуючись чекістської логікою, я можу зрозуміти, чому Карпюк – він бодай брав участь у збройних конфліктах в Абхазії та Придністров'ї, він справжній член «Правого сектору», УНСОвець, а тому ворог Кремля за замовчуванням. А чому Клих? Навіщо він?
– Я також ніяк не могла цього зрозуміти. Коли знайомилася з матеріалами справи, то думала: ось зараз прочитаю перші п'ять томів – і зрозумію, чому. Але чітке розуміння не прийшло навіть після других і третіх п'яти томів. Моя особиста здогадка (хоча вона може значно відрізнятися від реальної причини) така: ця справа є приводом заборонити діяльність організацій УНА-УНСО і «Правий сектор» в Росії і винести постанову про притягнення їхній членів до кримінальної відповідальності. У матеріалах справи є постанови про притягнення до кримінальної відповідальності всіх осіб, перелічених в обвинуваченні: Музичка, Яроша, Корчинського, Бобровича, Мазура, братів Тягнибоків, всього – близько 10 осіб. Вони оголошені в розшук у Росії, але вони недоступні, тому логіка така: кого зловили – той і відповість за всіх.
– Адвокати Надії Савченко, обираючи стратегію захисту, виходили з того, що право в цьому випадку не діє, вони покладають надії на світовий резонанс і тиск світової спільноти на Кремль. А Ваша стратегія яка? Наскільки в цій справі може спрацювати правова логіка?
– Виходячи з практики, а також враховуючи те, що суд відбуватиметься у Чечні, надії на правову логіку – досить примарні. У моєму розумінні, в справі значно більше політики, ніж права. Права як такого там немає, чесно кажучи.
– Коли може з'явитися шанс побачити Карпюка? Яка ймовірність, на Вашу думку, того, що до нього нарешті потраплять українські консули та адвокат?
– З Карпюком ситуація досить дивна. Судячи з тих документів, які мені доводилося бачити у справі, нещодавно його відправили до Челябінська. Здавалося, що для проведення очних ставок із потерпілими, які були поранені під час чеченських подій, оскільки військові частини формувалися саме в Свердловській і Челябінській областях. Але, судячи з документів, ніяких очних ставок проведено не було. Навіщо його відправили так далеко – невідомо. Якщо завдання полягало в тому, щоб сховати Карпюка, – це можна було зробити ближче. Складно будувати прогнози в цьому випадку, але правова логіка полягає в тому, що найближчим часом Карпюка мають із Челябінська етапувати до СІЗО міста Грозного. Хоча, я не виключаю якогось підступу або несподіваного розвороту. Не в бік права.
– Що, на Вашу думку, може і повинна зараз зробити Україна, щоб підтримати цих людей?
– Звісно, і Карпюку, і Клиху потрібна підтримка, треба показати, що Україна про них не забула, тому важлива присутність співробітників українського консульства в залі суду.
Абсолютно точно є привід для звернення до ЄСПЛ (Європейський суд з прав людини – ред.) відносно обох підсудних. Цей шанс варто використати. Свідчення, отримані під тортурами, ставлять під сумнів майбутній вирок. І навіть якщо вирок буде жорстким, звернення до ЄСПЛ дасть шанс його оскаржити. Можуть бути й інші механізми, пов'язані з обміном цих людей.
– Ви припускаєте ймовірність обміну?
– Я такі розмови чула. Але це не мій рівень – проводити такі переговори і робити якісь прогнози щодо цього.
Дуже важливо також підтримувати родини, в тому числі, допомагати з юридичною підтримкою. Для тих, хто за ґратами, адвокат – це сигнал про те, що їх не покинула власна країна та близькі, що про них пам'ятають, і що хтось готовий стати на їхній захист. Наприклад, що стосується Станіслава, то всі 10 місяців, які він просидів за ґратами без адвоката, він провів у повній впевненості в тому, що він більше нікому не потрібен, що про нього всі вже забули.
Джерело: "Радіо Свобода"
Марія Томак – журналіст Центру громадянських свобод
Читайте також: "Марія Томак та Ігор Мазур про долю М.Карпюка та С.Кліха"
- 4118 переглядів