Чому УНСО не бере участі у “святкуванні” річниці Євромайдану

Чому УНСО не бере участі у “святкуванні” річниці Євромайдану

П'ятниця, 21 листопада 2014, 00:00

       21 листопада минає майже 10 років від початку Помаранчевої революції та спливає рік від початку буремних подій на Майдані, які переросли у війну на сході України...  І якщо перша революція була вдалим мирним переворотом зі зміною влади, проте у результаті некомпетентності обранців, невміння домовлятися та поступатися власними інтересами, маніпуляцій владою, ми знову отримали Януковича і Ко, довелося ще кілька років років українцям терпіти знущання над собою і країною. Терпіли доти, аж поки вкрай знахабнілий уряд Азарова вирішив зупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію з ЄС і  молодь знову вийшла на вулиці. І той черговий мирний протест беззбройних фактично дітей був брутально понівечений залізними підборами беркутні, що врешті й переповнило чашу терпіння миролюбивих українців по самісінькі вінця. Проте корупціонери-вбивці поступатись не збирались, впевнені в своїй вічній безкарності. В країні спалахнула вже справжня, кривава і жорстока революція.  Найкращі сини держави стали до захисту гідности нації! Кров найкращих вкарбувалася навіки у бруківку Майдану, Інститутської, Грушевського… Згодом ті події так і почнуть називати - Революцією Гідності, а дату початку тих подій сьогодні оголосили національним святом – Днем гідности і свободи… 

        В той же час, коли ще не охолов розпечений Майдан, користуючись ослабленістю українського війська та кризовою ситуацією у владі, Росія зненацька краде Крим та розв'язує  неоголошену війну, намагаючись відтяти ще й Донбас, постачає зброю та бойвиків для вбивств громадян нашої держави, вивозить устаткування з підприємств оборонної промисловості. І знову найкращі сини йдуть за покликом серця, навіть не чекаючи повісток, добровольцями в батальйони захисту державних кордонів та мирного населення! І знову гинуть… Часто гинуть або стають каліками не лише від ворожої кулі, але від неякісного бронежилета, закупленого на державному тендері, недостатньо фахової медичної допомоги, відсутності якісних кровоспинних засобів, а найчастіше – від помилок командування… 

          І в ці дні, коли наші хлопці-унсовці мерзнуть на передовій, мужньо захищаючи нас, ми маємо святкувати в теплому затишному Києві? Святкувати що? День Свободи і Гідності? Це не річниця, це роковини! А на роковини вшановують память, йдуть до церкви, покладають квіти в кожному населенному пункті, де жили герої, допомагають осиротілим родинам загиблих …. Може якраз би придалися для цього і ті 400 000 гривень, що Мінкульт видилів на “концерт Пісні свободи на Майдані”? А представники влади в цей день повинні не чергові гасла вигукувати щодуху, шматуючи на собі кашемірові пальта, а рапортувати у зоні бойвих дій бійцям у вічі про те, що були покарані вбивці, мусора і всі гниди, що причетні до подій річної давності…

        Сьогодні Президент України прийняв рішення про присвоєння звання Героя України всім Героям Небесної Сотні. Навіть твітнув про це трьома мовами у своєму блозі, молодець! Проте внести зміни до указу Президента України про статут нагороди вже сил (чи бажання?) Президенту України не вистачило і Михайло Жизневський до списку не потрапив! Бо білорус. Питання наступне: а де і коли наш Президент назве імена тих, хто вбив Сашка Білого і Локі (Михайла Жизневського)? Коли і з якої сцени він готовий розповісти про те, що зроблено державою для повернення Карпюка і інших політвязнів в Росії, чи захоплених в полон українських військових бойовиками на сході України? Чи були знайдені, заарештовані та засуджені нарешті всі, хто втік до Ростова, Відня і до чорта лисого? Та бодай один з них? Яких зусиль доклала новообрана влада, щоб награбоване попередниками не просто було заморожене десь на рахунках в Женеві, а повернено до державної скарбниці і направлено на соціальні виплати, потреби армії…

        Чому УНСОвці офіційно не беруть участі у Марші, Віче та інших подіях, що сьогодні відбуватимуться? Та тому, що більша частина тих, хто гідний нести прапор УНСО, зараз риє нові окопи на сході, а ті, що залишились, працюють цілодобово в учбовому центрі над вишколом новобранців другого батальйону, які готуються до ротації на схід, інші по регіонам збирають і постійно відвозять допомогу для батальойну. Якщо ми самі з родичами, друзями і волонтерами наших бійців не одягнемо в теплий одяг і не привеземо їм рації, тепловізори, генератори – за нас цього новообрана влада не зробить!

          Так само, як і всі інші справжні патріоти, які стояли з нам пліч-о-пліч на Майдані не для виборчого піару, а за державу,  якщо вижили тоді, то зараз або на передовій на сході, або працюють на забезпечення армії, або ж в лікарнях….  Так хто скликає те Віче? Кому дякуватимуть зі сцени “оновлені”? Псевдокомбатам-депутатам чи мародерам, що накупили шевронів розкручених батальйонів та “віджимають” тепер бізнес, як у “лихі” 90-ті?  Що святкувати? 13 смертей на добу в середньому на Донбасі серед мирного населення і українських військових? Чи може девальвацію гривні на 58%? Втрачений Крим? Тотальні звільнення/скорочення, закриття піприємств? Чи відсвяткуємо те що Вілкул, Добкін, Звягільський і чотири Балоги знову депутати, діти Порошенко співають на концерті у Лондоні, а в цей час 80-річна бабуся віддає свою єдину теплу ковдру хлопцям в батальйон?

           Так, ми ще не в Європі і невідомо, коли там  будемо, але нам вдалося змінити вектор і це ми дали цим політикам владу. Тож хай пам'ятають, що жодна влада не вічна. Або працюйте або ідіть на... Як відомо, українці терплячі, але все бачать і розуміють… І цей торг з коаліціадою – нова червона лампочка, корупційні схеми працюють і далі… Проте “оновлені” забули про одну суттєву відмінність від попередніх років – український народ пройшов психологічну відмітку невороття. Вичистили одних, других, тепер поїхали на схід воювати, повернуться з фронту і спитають вже по-дорослому. Український народ змінився. Він вже не буде терпіти знущання і приниження, а головне – більше не вірить гаслам і обіцянкам! Тільки діям і результатам. І поки що не має тих результавів, які б варто було відзначати на Майдані!

      Тому сьогодні, у День Архістратига Михаїла, покровителя небесного воїнства, УНСОвці вшановують світлу память своїх побратимів, за можливості долучаються до поминальної панихиди за місцем служби чи йдуть до церкви за місцем проживання, і повертаються до героїчної оборони ввірених їм позицій на сході України! Боротьба триває! До перемоги! А тоді і подякуємо, і відсвяткуємо!

           Вічна память загиблим братам і сестрам! Ми пам'ятаємо Вас всіх!

           Слава нації! Смерть ворогам!

Костянтин Вінницький