17 квітня на Івано-Франківщині вшанували пам'ять учасника визвольного руху першої половини ХХ століття Дмитра Паліїва. У селі Перевозець Калуського району відбулось віче до 120-ї річниці від дня народження видатного державного діяча, уродженця Калущини Дмитра Паліїва. Долучились до урочистостей і активісти УНА-УНСО з різних куточків України разом з лідерами організації.

Буремний життєвий Дмитра Паліїва типовий для того часу, але, водночас, і неординарний. Уже з ранньої юності проявляється його дієва, вольова вдача. Дмитро народився 1896 року у родині священика. Пластун, спортсмен, юнак вже у 20 років — вояк Леґіону Січових Стрільців, через кілька літ — один із співзасновників Західноукраїнської Народної Республіки. Згодом — посол Польського сейму. Яскравий публіцист і редактор кількох часописів, він міг би зробити кар’єру у польській політиці, але вирішив зі зброєю боротися за незалежність України. Ставши одним з організаторів української дивізії СС «Галичина», загинув 21 липня 1944 року у бою під Бродами, ведучи вояків на прорив з оточення.

Часи, в які боровся Паліїв були надскладними для українців не лише з огляду на численність ворогів, але й через те, що ряд політичних середовищ були в духовному полоні чужих ідей, не мали «своєї мудрості», як казав Шевченко. І власне, Дмитро Паліїв був одним із тих небагатьох, які старалися скинути кайдани чужого духовного полону, чужої мудрості. Він виступав проти австрофільства, русофільства, полонофільства, радянофільства і, наприкінці свого життєвого шляху, проти германофільства. Всі вони були перепонами на шляху до будівництва нашої державності.

І нині, проводячи паралелі з тими часами, бачимо наскільки праві були наші славні попередники у своїй жертовній боротьбі, бо знову й знову боремось з тим самим ворогом. І не закінчена їх справа, бо ми, їх нащадки, знову допускаємось тих самих помилок в собі, в своїй державі.  Як ніколи надважливою задачею є саме відродження національної свідомості та автентичності. Маємо плекати та виховувати молоде покоління в дусі наших славних попередників, це є нашою головною надзадачею!

Дмитро Паліїв, як і наші сучасні молоді побратими, старався створити синтез «своєї мудрості», необхідної при побудові  національної державності. Усе  своє життя  він боровся за здійснення  цього ідеалу. Дух його жертовності, лицарська постава, є поважним надбанням української нації. Хай й надалі будуть прикладом та святяться у нас такі люди!

Після панахиди розпочалось віче. Під час віче виступали представники місцевої влади, активісти громадських організацій, в тому числі, голова політреферентури "УНА-УНСО" Ігор Мазур. Серед багатьох поважних гостей, був присутній і останній дивізійник, який живе у Калуші — 96-річний Василь Наконечний. Також були вручені пам'ятні нагороди та відзнаки, як учасникам визвольних змагань тих часів, так і молодим борцям за цілісність та незалежність України, які нині воюють на сході держави. На жаль, не всі герої нинішньої війни повернулись до своїх родин. Керівник Головного штабу УНСО полковник Устим разом з командиром Крайової команди УНСО Івано-Франківщини на псевдо "Терен" вручили відзнаки ІІ ступеню за виявлену мужність під час бойових дій за Україну в складі куреню УНСО (посмертно) ройовому Тичковському Тарасу Йосиповичу та стрільцю Володимиру Івановичу Байдюку. Нагороди отримали рідні. Вічна пам'ять героям, які віддали своє життя в боротьбі за Україну!

Інформаційний центр УНСО