Вчора у Львові проводили в останню путь нашого побратима Сергія Карабіна, що загинув у бою неподалік донецького аеропорту.

Вшанувати пам'ять героя прийшло багато друзів, товаришів по УНСО, родичів і просто львів'ян, що не могли не віддати останню шану молодому воїну, який поклав життя, захищаючи інтереси держави на сході України.

Боляче... Боляче підбирати ті слова... Гірко писати знову і знову про втрати найкращих наших хлопців, молодих, сильних, красивих, розумних. Скільки ще вони могли зробити хорошого в своєму житті, як потрібні були своїм сім'ям ... Дитя Сергія, якого його молода дружина носить під серцем, ніколи так і не побачить свого батька... І все через параноїдальні бажання імперського карлика та купки його посіпак... Тому, що йому треба відпрацювати якісь технології, щось комусь довести, чи відволікти увагу своїх громадян від тих проблем, в яких вони самі живуть... Нам прикро від розуміння того? Ні! Жага помсти за наших братів лише змушує нас міцніше стискати приклади гвинтівок та йти вперед. Ми стаємо більш загартованими! Суворішими стають вимоги до наших новобранців у батальйоні, більш прискіпливішою стає увага до виконання бойових завдань та дотримання дисципліни!

Ми вже мстимо смерть кожного з наших! Ми звільнимо Україну від смердючих орків!

Вічна пам'ять тобі, друже Сімнадцятий! Дякуємо тобі, Герою!  

Інформаційний центр УНСО