УНСО - славетна героїчна мрія предків про захист Батьківщини, втілена у діях нащадків!

    30 червня 1990р.  було утворено Українську Міжпартійну Асамблею, котра об’єднала на той час різні патріотичні групи, організації та партії. В СРСР, де КДБ миттєво душив всіх "інакомислячих", УМА починає видавати паспорти громадян  Української Народної Республіки. За рік більше мільйона українців не побоялися репресій і зареєструвалися, як Громадяни України. 19 серпня 1991р., коли в Москві до влади прийшли  путчисти,  для боротьби з ГКЧП, УМА  створює загони Самооборони - УНСО.

    8 вересня 1991 р. УМА  перейменовано  в  Українську  Національну   Асамблею,  УНСО  стає  її   структурним силовим підрозділом, організація отримує в народі назву УНА-УНСО.

    Навесні 1992 р. 700 стрільців УНСО брали участь в успішному умиротворенні кримських сепаратистів - "Поїзд Дружби" відвідав Севастополь, проросійські мітинги були розігнані, зрадники зрозуміли, що є сила, яка покарає за будь-які антидержавні дії.  Восени  було придушено сепаратистський рух на Закарпатті, який керувався представниками УПЦ Московського Патріархату.
    
    З початку конфлікту в Придністров’ї УНСО бере під  захист українське населення, отримує перший бойовий  досвід, показує яскраві зразки дисципліни та бойового духу.  Більше 50-ти УНСОвців нагороджені медаллю “Защитник Приднестровья”.

    В той же час один з лідерів УНА-УНСО Анатолій Лупиніс виїжджає на  Кавказ і  організовує повернення більше шести тисяч українських офіцерів з гарячих точок СНД в Україну.

    В кінці червня 1993 р. до Грузії для допомоги у боротьбі проти абхазьких сепаратистів направляється добровольчий корпус УНСО “Арго”, під керівництвом сотника Валерія Бобровича «Устим» котрий особливо відзначився в боях під Сухумі та в Кодорській Ущелині. Семеро УНСОвців полягли смертю хоробрих. Тридцять три нагороджені найвищою державною нагородою Республіки Грузія – орденом Вахтанга Горгасала. І до цього часу грузинський народ з величезною повагою ставиться до України. У вересні 1993 р. у відповідь на загрозу втрати незалежності України, УНСО проводить потужну акцію протесту проти підписання союзного договору з Росією. Під тиском Росії, Верховна Рада приймає закон про заборону воєнізованих формувань, маючи на увазі УНСО.

    У лютому 1994 р. в Києві відбувається масове затримання  активістів УНА-УНСО та ув’язнення декотрих, в т.ч. кандидатів у народні депутати, до СІЗО з метою зірвати передвиборчу  кампанію  організації.  Незважаючи ні  на  що, УНА-
УНСО проводить трьох народних депутатів до Верховної Ради та своїх депутатів до багатьох місцевих рад.

    В грудні 1994 році російські війська для "наведення порядку" вторглися на територію Чеченської Республіки. В Грозному починає діяти Інформаційний Центр "Вільний Кавказ", керівником якого стає Сашко Музичко «Білий». Підрозділ УНСО "Вікінг", який приходить на допомогу чеченському народу, забезпечує охорону  іноземних журналістів, які робили репортажі з зони бойових дій. У Чечні УНСОвці показали себе  високоорганізованими, професійними  воїнами.  Одним  з  найактивніших  них  став  -  Ігор

Мазур  «Тополя». Увесь Кавказ складає про них легенди, а у світі згодом скажуть: “Вони зберегли честь української нації”.
    
    18 липня 1995 року активісти УНА-УНСО разом з іншими патріотами, прорвавши шеренги "беркутят", зуміли  поховати Патріарха УПЦ КП Володимира на Софіївському майдані. Під час розгону учасників церемонії поховання саме УНСОвці першими беруть  на себе удар  “беркуту”, захищаючи власними тілами літніх людей, жінок та дітей. У відповідь тодішній режим знімає партію УНА з реєстрації.    

    26 квітня 1996 року на прохання білоруських патріотів до Мінську прибуває підрозділ УНСО. Після проведення антилукашенківської акції сім членів організації були заарештовані і відбули покарання у білоруських в’язницях. У травні 1996 році, у Харкові, УНА-УНСО зриває проведення установчого з’їзду філії ЛДПР Жириновського. Знову арешти, але всі українські сили Слобожанщини об'єднуються навколо націоналістів.

    В кінці 1997 року УНА вдалося знову зареєструвати. Але зрада Дмитра Корчинського завадила пройти на виборах до Верховної Ради, хоча організація мала реальні шанси.
    Участь УНА-УНСО в 1999 році  в місцевих виборах стала одним  із чинників, що перешкодили Григорію Суркісу,  стати київським мером, а його компаньйону Віктору Медведчуку завадила провести в Київську міську раду велику фракцію депутатів.

    У 2000 р. близько 150-ти УНСОвців дислокуються в таборах під Мінськом, ведуть підготовку до білоруської революції. Нажаль, білоруси не наважились на виступ. Бійці УНСО пройшли екзамен мобілізації  в умовах жорсткої конспірації. Спецслужби довго шукали УНСО на Кавказі, аж поки всі бійці не повернулись в Україну.  

    Вбивство Гонгадзе та касетний скандал спричинили масові протести та акцію “Україна без Кучми”. УНА-УНСО виконує найскладніші   та   найнебезпечніші   завдання,   охороняє наметове містечко на Майдані, організовує спротив  по всій Україні. Апогеєм протесту стали події 9 березня 2001 року біля Адміністрації Президента, котрі призвели до репресій проти організації. Близько трьохсот УНСОвців були затримані, а дев’ятнадцять з них, в тому числі керівництво, були засуджені до кількох років ув’язнення, що тимчасово ослабило організацію.
    Звільнившись, активісти УНА-УНСО гуртують навколо себе  якісну й дієздатну частину організації, котра взяла найактивнішу участь у президентській виборчій кампанії.

    Акція сумських студентів влітку 2004 року, що стала революційною подією, проходила під керівництвом Голови Виконкому УНА Руслана Зайченка. Як результат - похід студентів і УНСОвців з Сум на Київ та відставка міністра освіти Кременя. Далі була робота в штабах “Нашої України”, вишкільні табори для молоді, охоронні функції та силові операції під час “Помаранчевої революції”, зокрема блокування Адміністрації Президента і охорона автопробігу на схід України і Крим – це далеко не повний перелік проведеної роботи.
    Велику небезпеку носили візити російського Патріарха РПЦ Алексія, а після його смерті, наступника Кіріла. Духовна експансія велася під пропагандою "русского міра", за права "русскоязічного" населення. Акції протесту під час візитів цих Патріархів стали візитною карткою УНСО.

    15 жовтня 2005 року ХIX з'їзд УНА, завершив відродження організації. Головою УНА-УНСО тоді було знову обрано Героя України Юрія Шухевича, багатолітнього політв'язня, сина легендарного головнокомандувача Української Повстанської  Армії   генерал-хорунжого   Романа  Шухевича,

який керував організацією до 2014 року, поки не став народним депутатом України та не передав важелі керівництва організацією молодим досвідченим наступникам.

    В 2008 році під час агресії Росії проти Грузії за Південну Осетію сотні УНСОвців готові були виїхати на допомогу братському грузинському народу, крім того багато громадян і представників інших партій,  в тому числі "Свободи" і  КУНу, йшли під наше командування.

    В 2009 році сотня УНСОвців прибула в Севастополь для вшанування Дня Українського Флоту і проти акцій проросійських сил. "Козачки" і  інші "слуги Кремля"  були розігнані і  акція під жовто-блакитними і червоно-чорними прапорами відбулася біля штабу Російського  Чорноморського Флоту.

    В 2010-11 році УНСОвці разом з студентами та іншими громадськими організаціями виступали по всій Україні за відставку чинного тоді міністра освіти Дмитра Табачника. Пікети, флешмоби і навіть силові акції не давали спокійно жити українофобу, корупціонеру і "полковнику" режиму Януковича.

    Майдан 2013-2014 року показав, що УНСО, як і раніше, твердо стоїть на захисті інтересів нації. Саме УНСО стало основою військово-політичного руху Правий Сектор в багатьох регіонах України. УНСОвці захищали студентів під час розгону силовиками мітингу протесту 30 листопада, становили найбільш  бойову частину Майдану.
    Багато з хлопців тоді отримали поранення. Вороги української нації доклали всіх можливих і неможливих зусиль, щоб максимально послабити організацію. 22 січня в бою на вул. Грушевського був вбитий снайпером Михайло Жизневський «Локі», один з найактивніших  УНСОвців

Він посмертно нагороджений Пустельним Хрестом УНСО. Після цих подій були сформовані групи швидкого реагування , які спланували і взяли штурмом з 22 по 25 січня державні адміністрації в західних і центральних областях України.  20 лютого 2014 року під час боїв на Майдані загинули ще двоє бійців УНСО. 17 березня спецслужбами РФ був викрадений один з керівників організації Микола Карпюк, доля якого й досі залишається невідомою. 24 березня  у  Рівному  невідомими  був  вбитий   Олександр   Музичко   «Сашко Білий»,   один  з   лідерів  УНСО. Організація залишилась без керівництва на деякий час.

    Весною 2014 року Росія перейшла у відкритий, хоч і неоголошений наступ, на східні території України, спочатку фінансуючи сепаратистів, а потім вже у відкриту перекидаючи через захоплені КПП нашої держави бойвиків-найманців, солдатів своєї армії, важку артилерію, техніку та зброю. УНСОвці спочатку їдуть на схід поодинці в складі батальйонів "Айдар", " Азов", "Донбас". І в той же час було оголошено про формування добровольчого батальйону УНСО, який офіційно ввійшов до складу Збройних Сил України. Після відповідного вишколу на учбовому полігоні Міністерства Оборони України, з жовтня 2014 р., бійці батальйону приступили до виконання бойових завдань в зоні АТО неподалік від Маріуполя, а згодом і в інших гарячих точках

    Мобілізація до добровольчого батальйону триває й у 2015 році, нові бійці поповнюють лави військових підрозділів від УНСО. Упродовж 2014 року було запущено пілотний проект Міністерства Оборони України та УНСО у Вінниці силами організації відремонтовано та обладнано занедбану державну військову базу, яку перетворено на  навчальний центр ім.Є.Коновальця, де добровольці УНСО проходять професійний вишкіл перед оформленням до лав Збройних сил України та відправкою на бойові завдання  по  захисту територіальної  цілісності держави під час «гібридної» війни з Росією.

    Багато хто сподівався, що після «знешкодження» під час Майдану керівників УНСО, організація розсиплеться на окремі  неконтрольовані угрупування. Проте цього не лише не сталося, а навпаки!  Актив згуртувався навкого молодих енергійних професіоналів за підтримки старійшин організації. У жовтні 2014 року відбулось Велике Коло УНСО, на якому було переобрано склад Вищої Ради та затверджено Костянтина Фуштея в якості Головного Командира УНСО,  Олега Білого «Ольжич» як заступника, головою виконкому став Ярослав Лагнюк. До Вищої Ради ввійшли також найдосвідченіші члени організації, активні з моменту її заснування - Роман Король «Терен» та Валерій Бобрович «Устим». Триває напружена робота по відбудові і розвитку УНСО, формуванню нових  організаційних засад діяльності, інформаційної підтримки на всіх рівнях.
    У квітні 2015 року зусиллями лідерів організації було відновлене політичне крило – проведено з’їзд та зареєстровано партію УНА-УНСО. Попереду тривала і кропітка робота по захисту національних інтересів держави на всіх рівнях.
    
    УНСО живе, бореться... і після нетривалого періоду структурної реорганізації, знову крок за кроком, але впевнено стає на ноги і розправляє плечі! Нові добровольці постійно прибувають до навчального центру УНСО у Вінниці і згодом вирушають на схід, де стають плече до плеча з побратимами проти спільного ворога. В усіх регіонах України триває удосконалення існуючих обласних, міських та районних осередків, або їх створення в тих місцях, які раніше не були охоплені активістами та симпатиками організації. До лав УНСО, як силового крила та потужної громадської організації, вступають молоді хлопці і дівчата, долучаються фахові кадрові офіцери,  провідні науковці і громадські діячі.
   

Ми постійно проводимо не лише виховні патріотичні та військові вишколи, але й благодійні акції, марші протесту, повномасштабну громадську діяльність, що спрямована на вирішення найрізноманітніших проблем громади, співпрацюємо з волонтерами, благодійними організаціями, навчально-виховними закладами, іншими громадськими організаціями та політичними партіями правих сил. Активно розростається мережа осередків політичної партії УНА-УНСО, яка розробляє та втілює в життя свою програму, побудовану  на  принципах  та засадах  громадянського  націо- налізму. Нам допомагають друзі і бояться вороги. Російська Федерація у 2014 р. заборонила діяльність УНА-УНСО на своїй території. В Кремлі розуміють, що за умови повномасштабної війни підрозділи українських націоналістів будуть знищувати ворога не тільки на сході України, але і в Криму, на Дону, в Підмосков'ї.
    
    Організація перебуває в епіцентрі боротьби українського народу за свої права і свою країну. І ми завжди були і будемо там, де найнебезпечніше, де нас потребують!

    Нові сторінки історії УНСО пишуться щодня. Ознайомитись з нашими новинами та подіями Ви можете на нашому сайті.

Там де ми - там перемога! З нами Бог!
Слава нації! Смерть ворогам!

Громадська організація
“Українська націоналістична самооборона”
УНСО– новітня форма козацтва!

Текст доступний на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна