Члени білоцерківського УНСО привітали ветерана УПА

Члени білоцерківського УНСО привітали ветерана УПА

П'ятниця, 20 березня 2015, 13:15

20 березня Білоцерківська крайова команда УНСО прийняла участь в акції з приводу річниці від дня народження Гетьмана України Івана Мазепи. Акція пройшла на батьківщині Гетьмана  у селі Мазепенці  Білоцерківського району.
 Село Мазепенці засноване в XVI столітті. Вперше згадується як хутір Кам'янець, який 1544 року, волею польського короля Сигізмунда I, було передано Михайлу Мазепі. На цьому місці він збудував село, назване згодом (уже після народження Івана Мазепи) Мазепинцями. Село перейшло його нащадку (імовірно сину) Миколі Мазепі, а згодом — Адаму-Степану Мазепі в якості спадщини.20 березня 1639 року на хуторі Кам'янці народився Іван Степанович Мазепа.

Мазепами у селі було зведено Воскресенську церкву.
 За переказом, після поразки виступу Івана Мазепи проти московського ярма і царя Петра І, за давніми переказами самого села, сюди привели декілька десятків козаків, закутих у кайдани, і московська кавалерія показово розтоптала їх копитами своїх коней. Сьогодні на тому місці — розоране поле і курган неподалік, насипаний в пам'ять про ту розправу.
 У 1994 році в селі встановлено перший у історії України пам'ятник Івану Мазепі роботи скульптора Євгена Горбаня.
 Пізніше у селі було зведено Храм Святителя Миколая. 14 жовтня 2007 року церкву було освячено Настоятелем Української православної церкви Київського Патріархату, патріархом Київським Філаретом за участі народних депутатів України, чиновників та громадськості.
 Поруч із храмом розташований Меморіальний комплекс парку козацької слави, що включає музей етнографії та старожитностей, ландшафтний етнографічний парк (курган, козацька вежа, млин, криниця-журавель, криниця, діюча корчма) та пам'ятник Івану Мазепі.

Також у цей визначний день народився голова Білоцерківського крайового братства ОУН-УПА, ветерана УПА Теодор Дячун,  він відзначив свої  88 років. Теодор Григорович  також прийняв учать у акції.
 Ветеран народився 20 березня 1927 року. Незважаючи на свій поважний вік і непросте життя, чоловік не пропускає жодного святкування Дня народження Гетьмана на його малій батьківщині, починаючи з 1994 року, коли в селі встановили пам'ятник Мазепі. "Коли відкривали пам'ятник, був і посол Швеції, було багато людей, ветеранів УПА, які приїхали з Києва, з Фастова. В Білій Церкві нас було 12 вояків, а зараз я один зостався", – розповідає Теодор Григорович. Його бажання піти воювати в УПА визначив випадок. "Мене батько 1941 року взяв із собою, щоби знайти двох моїх дядьків під тюрмою. Коли німці почали наступати, то енкаведисти розстріляли близько 1200 в'язнів. Батько мені наказав залишитися біля возу, а сам пішов шукати тіла. А я не послухав, пішов слідом. Те, що я там побачив, і визначало мою долю. Гора трупів! Мені тоді було 14 років…".
 1943 року хлопець пройшов юнацький вишкіл ОУН. А 1944-го вже був молодшим вояком УПА. Теодор Дячун мав бойову групу з 40 хлопців. Їм було від 16-ти до 20-ти років, а завдання вони одержували складні й серйозні. За наказом керівництва громили військові продовольчі склади, займалися розвідкою, роззброювали малі гарнізони. Так сталося, що 1949 року на квартирі в одного з їхніх підпільників проживала прислана вчителька, вона і здала вояків "совєтам". Починаючи з 1950 року, Теодор Дячун відсидів у таборах у Казахстані, працював на мідних шахтах. 1978 року Теодор Дячун повернувся в Україну, з дружиною купили хату в Білій Церкві. Але працювати колишній вояка вже не міг. "Тільки-но влаштуюсь на роботу – через два-три місяці дізнаються про минуле й звільняють. Що два місяці приходили до мене працівники КГБ під виглядом працівників ЖЕКу. Я вимушений був жити на пенсію шахтаря", – згадує упівець.

Члени білоцерківської Крайової команди УНСО хочуть привітати Теодора Григоровича зі святом, та побажати йому довгих літ та міцного здоров'я у щасливій та вільній Україні.