Чотири постріли на Дегтярівській або капкан для націоналістів

Чотири постріли на Дегтярівській або капкан для націоналістів

Неділя, 2 серпня 2015, 16:15

Вулицю Дегтярівську в Києві можна вважати однією з найбільш стратегічних місць столиці, тут розташовуються будівлі Командування сухопутних військ, Держмитниці, Департаменти Міноборони та інші державні об'єкти. Однак сьогодні вона частіше згадується у зв'язку з чотирма пострілами, що прогриміли тут 16 квітня 2015 р. У цей день був убитий відомий в нашій країні українофоб, автор книги «Вурдалак Тарас Шевченко» (де ображається великий український поет) Олесь Бузина.

Як стверджують у міліції, Бузину застрелили біля під'їзду будинку. Він отримав чотири вогнепальні поранення, одне з яких в голову. Вбивці втекли на автомашині «Форд» у невідомому напрямку, але, зі слів очевидців, оперативникам вдалося скласти фоторобот нападників.

Через два місяці після події міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков заявив про затримання трьох підозрюваних (третій був випущений), двоє з яких учасники Антитерористичної операції, націоналісти - член УНСО Денис Поліщук та колишній активіст ВО «Свобода» Андрій Медведько. І Денис, і Андрій з перших же днів затримання оголосили про свою невинуватість.

За словами Медведька, проба для аналізу ДНК (головний доказ) була взята без його згоди та ніяких допитів, як таких, з ним не було проведено. «Нам запропонували по-пацанськи зізнатися, «як всі поважні кілери», - розповів він.

Адвокати ж затриманих стверджують, що ДНК Поліщука та Медведька взагалі були сфальсифіковані міліцією.

Цікаво, що справи націоналістів, розглядають одіозні судді Шевченківського району Оксана Хардина та Володимир Бугіль. Під час Революції Гідності Хардина судила активістів, які повалили пам'ятник Леніна в центрі Києва, вона також відома і тим, що залишила під вартою активіста Правого Сектора Андрія Козюбчика, який згодом загинув у зоні АТО.

Не менш цікавим є суддя Володимир Бугіль, який займається справою Поліщука. Бугіль судив активіста "Дорожнього контролю" Андрія Дзиндзю, і його адвоката Віктора Смалія, які були залишені в СІЗО під час Євромайдану. Він також вів справу про «пошкоджену плитку», по якій проходили активісти «Податкового майдану» 2010 р. і, в свій час, випустив на свободу Вадима Тітушку. Саме цей суддя визнав нецензурною фразу «Янукович - козел» і засудив до штрафу автора відповідного плаката.

Попри те, що Бугіль Вищою радою юстиції внесений до списку службовців, які порушили присягу, він знову судить патріота.

23 червня намітився своєрідний поворот у справі патріотів. Суддя Хардина випустила Дениса Поліщука на свободу під заставу в 5 млн гривень. За словами громадської активістки Тамари Шевчук тих, кого звинувачували у причетності до розстрілу «Небесної сотні», відпускали під застави в 60 000 гривень.

«А тут хлопці - військові, у яких немає грошей за пазухою. За фактом, якби була застава 60 - 300000 гривень, люди б зібрали гроші на картку і внесли заставу ... », - сказала Шевчук.

Але заставу вніс український бізнесмен, власник сайту INSIDER Олексій Тамразов. Однак Апеляційний суд скасував це рішення судді та через тиждень Поліщук знову опинився за ґратами.

У вбивстві Бузини та арешті двох націоналістів явно простежується слід, який веде до Москви. Це озвучували не тільки українські патріоти, а й на початку самі представники влади. У день вбивства Бузини, народний депутат, радник голови МВС Антон Геращенко повідомив, в соціальній мережі Фейсбук наступне:

«Не виключаю також, що вбивства Олега Калашникова (екс-регіонала убитого за день до Бузини) і Олеся Бузини спеціально сплановані та організовані з Москви і є однією з частин плану внутрішньої дестабілізації України з одного боку, та подальшого розпалювання антиукраїнських настроїв у російському суспільстві».

Адвокат націоналістів Андрій Федун нещодавно також заявив, що вбивство було скоєно співробітниками спецслужб.

«Це моє глибоке переконання», - сказав він.

Про московський сценарій свідчить і той факт, що смерть наздогнала Бузину під час «прямої лінії» (прес-конференції) Володимира Путіна з представниками ЗМІ, яке було об'єктом уваги не тільки російських, а й закордонних засобів масової інформації. Через кілька хвилин після того, як повідомлення про вбивство стали поширювати українські журналісти, Путіну було поставлено питання про Бузину, на що російський президент, не висловлюючи жодного здивування з даного приводу, відразу відповів, що «це вже не перше політичне вбивство на Україні».

Версія російського сліду все частіше стає актуальною на тлі чуток про домовленості між певними силами в Україні та Путіним про поступове зниження впливу добровольців в суспільстві та дискредитацію націоналістів в Україні.

Наприкінці липня добровольчі батальйони на Донбасі почали виводитись зі стратегічних районів в Луганській та Донецькій областях. Бійці «Айдара» покинули м.Щастя, а батальйон «Донбас» виведений із селища Широкіно. Це при тому, що більш мотивованих і боєздатних військ на Донбасі, ніж добровольці, немає.

Також в червні цього року в м. Мукачеве МВС почала операцію проти бійців Добровольчого Українського Корпусу «Правий Сектор», які намагалися зупинити потік контрабанди на Закарпатті та вступили у відкриту боротьбу з місцевою міліцією, що покриває мафію.

Не дивно, що при нинішньому режиму також за ґратами перебувають десятки націоналістів - Віта Заверуха, Микола Мнишенко, батько і сини Харакоз, Юрій Павленко та ін. За даними Комітету визволення політв'язнів та громадянської організації "Люстрація" загальне число в'язнів совісті в Україні становить 36 осіб.

Українських націоналістів і добровольців в особі Дениса Поліщука та Андрія Медведько не без підстави можна вважати жертвами таємних домовленостей Кремля з певними силами в Україні. Дискредитація їх у суспільстві має на меті прибрати націонал-патріотичні сили з політичної авансцени України. Тих, хто найбільш завзято протидіятимуть путінській агресії та виступають проти всякого ганебного миру на Донбасі, тих, хто своєю кров'ю захищають Україну і знають ціну нашої свободи.

16 квітня Україна розпрощалася з «людиною», який називав видатного поета Тараса Шевченка, «крепостным мужичком» та «расистом», вважав, що під звуки українського гімну варто відспівувати тільки небіжчиків, і всі свої історичні висновки зводив до того, що українці - неповноцінний народ. Олесь Бузина пішов з життя так само ганебно, яким був і за життя. А двом українським патріотам, які зі зброєю в руках відстоювали свободу нашої країни, приписують ненависть до таких українофобів, як Бузина. Але ж його не любили багато свідомих українців, щирих патріотів та націоналістів. Тоді судіть усіх, бо нас мільйони!

P.S. До моменту публікації статті стало відомо, що адвокати Поліщука та Медведька надали журналістам фоторобот убивць Бузини, складений із слів одного зі свідків убивства. Особи на фотороботі не схожі на затриманих Дениса Поліщука та Андрія Медведька, тим не менше цей фоторобот був відхилений судом.

Асіф Алієв 
спеціально для Інформаційного центру УНСО
 
Коротко про автора:
Асіф Алієв, незалежний журналист, активний учасник Революції Гідности, в розмові називає себе українським націоналістом азербайджанського походження.
 
Народився в Азербайджані в 1981 р. Працював журналистом в редакціях газет "ЕХО", сайту "Day.az", umma.ua , був редактором газети азербайджанської діаспори України "Голос Азербайджану". 
 
З січня 2014 р. член Всеукраїнського об'єднання «Майдан». Зараз допомогає 24-му окремому штурмовому батальйону "Айдар" та громадській організації "Українська Націоналістична Самооборона".
 
Посилання на інші статті Асіфа на сайті УНСО:
 
 
Думка автора може не співпадати з офіційною позицією громадської організації Українська Націоналістична Самооборона, але ми вважаємо за необхідне надавати можливість публічного поширення різних точок зору, якщо вони стосуються будь-яких обмежень прав та свобод громадян України.
 
Інформаційний центр УНСО