Пам'яті побратима Сашка Білого присвячується...

Пам'яті побратима Сашка Білого присвячується...

Четвер, 24 березня 2016, 09:00

 
Минає два роки як нема із нами Олександра Музичка. У криваву ніч з 24 на 25 березня 2014-го року міліцейські кулі зупинили життя одного з найбільш яскравих та харизматичних українців сучасності. Припинило битися серце людини, яка сенсом свого життя обрала боротьбу за правду... 

За життя Сашко Білий, а саме так його звали вірні друзі та й численні вороги, ніколи не опускав руки та не зупинявся у протистоянні злу. Справ у Сашка від початку його громадської діяльності одразу було багато, адже комуністичної наволочі, яка душила патріотів по всій території колишнього Радянського союзу, вистачало. Тож спочатку була боротьба за волю України та протидія комуністичній системі у 80-х та початку дев`яностих років. Тоді Сашком Білим у Рівному були створені СНУМ (Спілка незалежної української молоді) - перша націоналістична організація у регіоні. Згодом, за його участю на Рівненщині, з`явилася УНА та загони УНСО.

Боротьба за правду вимагала присутності Сашка у волелюбній Чеченській Республіці, яка намагалася позбутися вікового російського ярма та здобути незалежність. У першій Чеченській війні Сашко Білий проявив себе справжнім солдатом та героєм. Його військове вміння та відвага викликали захоплення бойових товаришів (в тому числі і чеченців) та були відзначені державними нагородами Ічкерії.

Повернувшись в Україну з Чечні, Сашко завжди був «на передку» соціально-політичних процесів. Він активно працював над розвитком УНСО, боровся з свавіллям можновладців, які, як правило, будучи людьми без роду та племені, завжди розглядали Україну як інструмент самозбагачення, а не рідну країну, яку необхідно робити справді незалежною, сильною та заможною. Саме підвищене відчуття справедливості у Сашка, стало причиною постійних конфліктів та переслідування його з боку правоохоронних органів. Але він не зважав на тиск та продовжував боротьбу.

Справжнім моментом істини стала для Сашка Білого українська Революція Гідності. Саме тоді він відчув, як і багато справжніх патріотів, що це останній шанс для України зробити ривок вперед. Стати чесною країною без імперської залежності та з українським майбутнім. Революція Гідності перемогла, але Сашкові було зрозуміло, що істинна, справжня та тривала боротьба тільки починається. Адже він завжди вважав головним ворогом України саме владну бюрократично-грошову машину, кожний з механізмів якої, будь-то містечковий прокурор у Рівному або міністр у Києві, нищать країну та принижують українців. Тому основним своїм завданням, Сашко Білий вважав саме протидію внутрішньому ворогові та завжди продовжував боротьбу. Власне боротьбі за Україну побратим Сашко і віддав своє життя. Офіційна влада стала замовником вбивства Сашка, адже на його ліквідацію було направлено спеціальний міліцейський підрозділ, а санкцію на це давав особисто міністр внутрішніх справ. 

Два роки немає тебе з нами, Брате. Ніби-то невеликий проміжок часу. Але як багато ми могли з тобою ще зробити. Продовжується війна із росіянами та їх сепаратистськими псами на Донбасі. Наші побратими знаходяться нині в ув`язненні в Україні та Росії. Покидьки у владних кабінетах рвуть країну на шматки, ділять гроші та торгують долями українців. Саме зараз Україні так не вистачає тебе, брате Сашко, чесного та справедливого, сміливого та непримиренного до ворога. Віримо, що спостерігаєш за нами з Небес. Впевнені, що кожного дня просиш Господа за нас та Україну.

Ми будемо продовжувати нашу боротьбу за краще для українців. І ми переможемо!

Вічна тобі пам`ять, Брате!

Слава Нації! Смерть ворогам! 

Побратими з УНА-УНСО