Суд відмовив у долученні до матеріалів у справі Карпюка документів, підготовлених правозахисниками

Суд відмовив у долученні до матеріалів у справі Карпюка документів, підготовлених правозахисниками

Четвер, 10 березня 2016, 11:15

Вчора, 9 березня, в Верховному суді Чеченської Республіки в Грозному відбулось чергове засідання у справі громадян України Миколи Карпюка та Станіслава Клиха. Справу веде суддя Вахіт Ісмаілов, Станіслава Клиха захищає адвокат Марина Дубровіна, Миколу Карпюка - адвокат Докка Іцлаев. Сторону обвинувачення представляють прокурори Юсупов і Блінніков.

Засідання пройшло за відсутності обвинувачених - Микола Карпюк був видалений з зали ще 28 жовтня 2015 року «за неоднократные неподчинения распоряжениям судьи», а Станіслав Клих - 8 лютого 2016 року за порушення порядку в залі засідання.

В ході засідання перед колегією присяжних був допитаний свідок захисту, голова Ради Правозахисного центру «Меморіал» Олександр Черкасов. Дані ними свідчення стосувалися обставин штурму Грозного федеральними силами взимку 1994-1995 рр., відомостей про загибель російських військовослужбовців в ході штурму і про тортури, яким піддавали полонених.

Саме Черкасов був викликаний в якості свідка, оскільки в роки Першої чеченської війни він займався пошуком зниклих без вісти, складанням списків і веденням відповідних баз даних (ця робота знайшла відображення в книзі О.Трусевіч, О.Черкасова «Невідомий солдат Кавказької війни» - М., «Меморіал» - «Ланки», 1997). Посилаючись на зібрані тоді матеріали, а також на проведений правозахисним центром «Меморіал» аналіз обвинувального висновку щодо Карпюка і Клиха (1, 2, 3, 4), Черкасов відповів на запитання адвокатів. Проте більшість питань суддею було відхилено.

Описуючи хід бойових дій під час «новорічного» штурму Грозного, Черкасов поставив під сумнів деякі свідчення обвинувачуваних і свідка Олександра Малофєєва про бої в околицях площі Хвилинка 31 січня 1994 року і в перші дні 1995 року. Справа в тому, що до цього часу ще жоден російський підрозділ не дійшов до площі Хвилинка, яка довго ще залишалася глибоким тилом чеченських збройних формувань. Запеклі бої в цій частині міста розгорнулися лише в кінці січня, а площа була взята федеральними військами 6 лютого 1995 року.

Свідок Малофєєв, на свідченнях якого значною мірою ґрунтується обвинувачення, стверджував, що полонених російських солдатів українські бойовики нібито катували в будинку по вул.Першотравнева в лютому 1995 року - в той час, коли ці місця були в глибокому тилу російських військ.

Коментуючи твердження про тортури і позасудові страти полонених російських військовослужбовців, Черкасов, посилаючись на отримані в 1994-1995 рр. депутатами Державної думи РФ відповіді з Військової прокуратури і Головного військово-медичного управління (ГВМУ), повідомив, що тіла з такими ушкодженнями, які описані в обвинувальному висновку, через систему ГВМУ не проходили. Він також звернув увагу на те, що слідство не представило ніяких відомостей ні про виявлені тіла зі слідами тортур, ні про осіб жертв - схоже, їх просто не шукали.

Говорячи про тих 30 загиблих російських мотострільців, чию загибель звинувачення інкримінує Карпюку та Клиху, Черкасов зазначив, що 18 з них були вбиті на значній відстані від тих місць, де, згідно з версією звинувачення, воювали Карпюк та Клих. З решти 12-ти вбитих 10 загинули в підбитих бойових машинах, в той час як Карпюку та Клиху інкримінується використання виключно легкої стрілецької зброї, - автомата і снайперської гвинтівки. При цьому в матеріалах слідства відсутні відомості про місце, час і обставини загибелі військових, або хоча б про спроби встановити ці обставини.

Нарешті, Черкасов звернув увагу на те, що, згідно з матеріалами справи, Салман Радуєв навесні 1999 року вів військову підготовку українців протягом двох місяців після того, як 12 березня 1999 року його було заарештовано спецназом ФСБ і поміщений в СІЗО Лефортово. Єдине можливе джерело цих відомостей - довідка з Вікіпедії, заснована, в свою чергу, на помилці у випущеної «Меморіалом» в 2010 році книзі «Росія-Чечня: ланцюг помилок і злочинів». Ця характерна помилка, на думку Черкасова, досить вичерпно характеризує способи і якість підготовки обвинувального висновку.

Протягом всього допиту свідка суддя багаторазово переривав його, стверджуючи, що свідок замість того, щоб відповідати на питання, що стосуються суті справи, що розглядається, влаштовує «екскурси в історію».

Основне питання, поставлене Черкасову прокурором, було: «Які достовірні офіційні джерела Ви використовували?».

Черкасов послався на відповіді з Військової прокуратури і ГВМУ і привів цитати з них. Свідок також зауважив, що аналіз, виконаний «Меморіалом», заснований, перш за все, на достовірних, в тому числі і неофіційних джерелах: офіційне - це далеко не завжди достовірне джерело, іноді доводилося вибирати чому і кому вірити.

Адвокати Дубровіна та Іцлаев клопотали про долучення до матеріалів справи завіреної і прошитої копії чотирьох частин «Аналізу обвинувального висновку» у справі Карпюка і Клиха, підготовленого ПЦ «Меморіал». Проте суддя Вахіт Ісмаілов в залученні цих матеріалів відмовив.

Інформаційний центр УНСО