Довкола рекреаційної зони, яку у народі називають парком "Хімік", точаться дедалі запекліші суперечки. Громадські слухання свого часу узгодили плани реконструкції цієї території, включно із будівництвом там культової споруди. Але частина мешканців не погодилася із цим рішенням - нині вони збирають підписи і влаштовують акції протесту, аби "відстояти свій парк", повідомляється на сайті misto.vn.ua.

Проект облаштування території, який обговорювався на громадських слуханнях, активісти вважають не правильним, натомість пропонують свій - без церкви, зі збереженням зелених насаджень.

Про суперечливість цієї позиції говорить мер Вінниці:

- Двадцять п'ять років доля території колишнього, так званого, парку "Хімік" нікого не цікавила. Наголошую на визначенні "так званого парку", бо у генплані міста ця територія зафіксована не як парк, а саме як рекреаційна зона, - каже Сергій Моргунов. - Була там певна релігійна громада, яка планувала будувати свій великий центр. Ми довго вели із нею перемовини, аби ця територія повернулася у власність громади. Поки ми цим займалися, жодна із громадських організацій не виявляла активності щодо нормального утримання, або благоустрою цієї території.

Тими, хто врешті виявив ініціативу, стала громада Української православної церкви, стверджує мер:

- Це саме і релігійна громада, священики якої під час Майдану захистили студентів від "Беркуту" і врятували їх від смерті у Миколаївській церкві, - говорить Сергій Моргунов. - Представники цієї громади виявили ініціативу будівництва невеликого храму меморіального типу, щоб увічнити пам'ять Небесної Сотні і Героїв, які загинули у АТО. Врешті, ця ж громада готова взяти на себе частину витрат, що пов'язані із благоустроєм цієї території.

Влада готова, за словами мера, на таких паритетних умовах до благоустрою цієї рекреаційної зони. Натомість протестні настрої людей, які "не хотять долучатися до цієї справи", мер не розуміє.

- Із морально-етичної точки зору це неправильний підхід, - резюмує Сергій Моргунов.

Про те, що конфлікт у цій ситуації створений штучно говорить і капелан УНСО, отець Віктор:

- Знаєте, ще жоден храм у Вінниці не будувався без якогось протистояння, - каже священик. - Але я хочу сказати одне - ми робимо все за законом і не хочемо жодних конфліктів, якщо ж вони виникають, прагнемо врегулювати все шляхом цивілізованих компромісів. Навколо парку і майбутнього храму зараз дуже багато спекуляцій. Говорять, що ми виріжемо там дерева, але це неправда. На місці, де стоятиме храм, справді доведеться зрізати сім-вісім дерев, але водночас ми закладемо у парку нову алею, де будуть висаджені дерева на честь героїв Небесної Сотні - по дереву за кожного. А це приблизно 120 дерев. Кажуть, що навколо храму буде великий паркан - це неправда. До церкви мають йти люди, навіщо там паркани? Матусям із дітками там буде де гуляти, ми облаштуємо лавочки, дитячий майданчик. І із собакою буде де вийти, у мене самого лабрадор, тож я добре розумію, що й це потрібно людям. Храм, який там з'явиться, буде не лише релігійним центром, він стане й важливим осередком патріотичної культури - там відбуватимуться козацькі фестивалі, молодіжні ігри тощо.

Вінницька єпархія Української православної церкви Київського патріархату створена у 1992 році. Відтоді й досі немає свого кафедрального храму.

Коментар

Секретар Вінницької єпархії УПЦ КП Ігор Сіранчук

Місце у парку "Хімік" - не перше, яке ми розглядали як можливий варіант для будівництва храму, але це перший за довгі роки реальний варіант, коли нам справді пішли назустріч.  Хоча варто визнати, що цей варіант виник не у середовищі самої єпархії, а у середовищі наших прихожан. Саме вони, вінничани, активно відстоювали цю ідею і вболівали за появу нарешті у Вінниці кафедрального собору. Скажу більше, навіть люди, які там живуть - наприклад, молоді матері - вже звертаються до нас, аби ми швидше облаштували ту територію. Вони чекають, щоб ми встановили лавочки, розчистили чагарник, навели там лад. І ми готові все це робити. Але спершу треба, щоб закінчилася підготовка всіх необхідних документів. Ми діятимемо лише за законом. І того самого очікуємо й від противників будівництва. Хоча, на жаль, вони, як бачу, поки уникають якогось конструктивного діалогу.

Інформаційний центр УНСО