Народився 21 липня 1937 року в селі Новоолександрівка   Красноармійського  району  Донецької   області, де   проживали   його батьки після  втечі   з   сибірського  табору. Після війни родина  переїхала   на Черкащину, де Анатолій  закінчив школу  із золотою медаллю. 
    

У жовтні 1956 року за організацію студентських виступів його було заарештовано й засуджено до шести років ув'язнення, а у 1957-му році за активну участь у страйку у 7-му таборі з вироком за «антирадянську агітацію та пропаганду, організацію контрреволюційного саботажу» дістав десять років ув'язнення. Покарання відбував у тюрмі міста Володимир та у спецтаборі особливого суворого режиму№ 10. Перебуваючи у Володимирській в'язниці та піддаючись тортурам від рядянського режиму за те, що боровся з ним, був паралізований (парапарез ніг). Цілком відбувши термін покарання у 1967-му році, Анатолій Лупиніс звільняється. По двох роках лікування, коли він зміг рухатися за допомогою милиць, одразу ж вступив на економічний факультет Української сільгоспакадемії. 
    

22 травня 1971-го року за виступ біля пам'ятника Тарасо- ві Шевченкові в Києві в день вшанування пам'яті Кобзаря, його було знов заарештовано КДБ, та ще 12 років він утримувався у в'язницях. Звільнившись у 1983-му році, одразу ж включився у підпільну активну роботу, став ініціатором створення асоціації «Зелений світ», українського Меморіалу, членом ініціативної групи по створенню Народного Фронту (пізніше - Руху)  України. Але зрозумівши безперспективність угодовської позиції, на котру переходили всі без винятку «перебудовчі» структури — спільно з революційною молоддю ініціює створення Української Міжпартійної Асамблеї, яку за його ж ініціативи було перетворено спочатку на Українську Національну Асамблею, а пізніше на УНА- УНСО. 
    

Разом із політичною й революційною діяльністю  Анатолій Лупиніс писав вірші, які завжди надихатимуть на боротьбу не одне покоління українських національних революціонерів. 
    

Анатолій Лупиніс помер на 63-у році життя 5 лютого 2000-го року, похований на Байковому цвинтарі поряд з побратимами з УНА-УНСО.