Народився  19-го   вересня 1962-го  року у місті  Кізелі  Пермської  області  Російської  РФСР у родині репресованих Івана  Дмитровича  і Олени Павлівни Музичко.

Предки Олександра   Музичка   воювали   у    Армії УНР.  Брат  діда Олександра Музичка  воював  в  УПА. Три дядька Олександра Музичка воювали в УПА і загинули від репресій.

У 1981–1983-х роках проходив строкову військову службу у військах ППО в/ч 33115с в Тбілісі.

Після проголошення  незалежності  України Олександр отримав українське громадянство. Створив у Рівному першу націоналістичну організацію СНУМ (Спілка незалежної української молоді), згодом став членом Української Національної Асамблеї. Під час загрози ДКНС створив загони УНСО на Рівненщині.

У 1994-му році, під час першої чеченської війни, командував загоном УНА-УНСО «Вікінг», який воював у складі підрозділу польового командира Шаміля Басаєва, був
особистим охоронцем президента Чечні Джохара Дудаєва. Під час першої чеченської війни отримав позивні «Білий» і «Консул».

Після загибелі Джохара  Дудаєва  Олександр Музичко повернувся до України. Неодноразово був обвинуваченим за кримінальними статтями. У січні 2003-го року рівненський міський суд засудив Олександра Музичка до трьох з половиною років ув'язнення.

У 2012-му році Олександр Музичко балотувався в народні депутати України по 153-му виборчому округу (м. Рівне), посівши за результатами 6-те місце.

З 2013 року був координатором Правого сектору у західних областях. Активний учасник рівненського Євромайдану.

25 березня 2014 року стало відомо про смерть Сашка Білого: «Щойно повідомили, що вбили Олександра Музичка в Рівному. Два автомобілі підрізали його машину, витягнули, пересадили до себе. Потім викинули на землю — руки за спиною в наручниках, два постріли в серце». 

Слідство триває і досі.